Підступний сніг. Учені знайшли несподіване пояснення швидкому потеплінню в Арктиці

Причиною стає морська сіль, що потрапляє зі снігом в атмосферу (Фото:goinyk/Depositphotos)

Вітер і сніг завжди ставали запорукою холодних зим в Арктиці. Однак, як виявили вчені, ці погодні явища можуть бути фактором швидкого потепління в регіоні.

Відповідне дослідження опублікували в журналі Nature Geoscience. Сніг, що видувається через лід, може побічно сприяти підвищенню температури. Він містить найдрібніші частинки морської солі. І коли цей аерозоль надходить в атмосферу, то може в десять разів посилювати утворення хмар. А останні в Арктиці не тільки відбивають сонячне світло, а й перешкоджають виходу тепла із землі в нічний час.

В існуючих кліматичних моделях описаний ефект не враховувався. Давно відомо, що антропогенні забруднювачі повітря в атмосфері Арктики утворюють регіональний туман — так званий серпанок, який сприяє потеплінню. Як вважалося раніше, дрібні частинки морської солі не можуть потрапляти в атмосферу аналогічним чином.

«Частинки морської солі в арктичній атмосфері не дивні, оскільки там вирують океанські хвилі, які генерують аерозолі морської солі. Але ми очікуємо, що ці частинки з океану будуть доволі великими і не дуже рясними», — пояснив учений Цзянь Ван із Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.

Однак під час дослідження виявилися маленькі фрагменти морської солі і в набагато більшій кількості, ніж очікувалося. Учені скористалися даними експедиції, яка дрейфувала в Арктиці понад рік. Вони з’ясували, що в період з листопада по квітень сніг дув понад 20% часу.

Завдяки системі аерозольних спостережень Ван з колегами порівняли три випадки видування снігу. У результаті моделювання з’ясувалося, що аерозолі морської солі під час вищезгаданого погодного ефекту становлять понад чверть від усього складу арктичних хмар.

«З огляду на відсутність сонячного світла в зимовій і весняній Арктиці, ці хмари здатні затримувати довгохвильове випромінювання поверхні, тим самим значно нагріваючи арктичну поверхню», — підсумував Сянда Гун, один з авторів роботи.